Фінальний етап Всеукраїнського літературного конкурсу «Розкрилля душі»,
Нещодавно відбувся фінальний етап Всеукраїнського літературного конкурсу «Розкрилля душі», що проходив з 3 березня по 5 березня 2014 року у місті Київ, де були представлені праці у номінаціях літературна творчість і дослідницька робота (об’єкт дослідження – публіцистика Т.Г. Шевченка). До участі у фінальному етапі конкурсу були допущені 94 оригінальні роботи, з яких 40 пошукових і 54 творчі.
На урочистому відкритті фіналу, що проходило в Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал», учасників конкурсу привітали президент Малої академії наук України, член-кореспондент Національної академії наук України Станіслав Довгий, заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Сергій Гальченко, поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч Іван Драч, лауреат Шевченківської премії, академік Національної академії наук України Борис Олійник.
Від Черкаської області у фінальному етапі конкурсу брали участь чотири учні-члени Черкаського територіального відділення МАН: Деміденко Ірина, Репеченко Сніжана, Медуха Олеся, Листопад Світлана. Призові місця здобули у двох номінаціях. У номінації літературна творчість 2 місце посіла Медуха Олеся учениця 11 класу Черкаської гімназії №9 і 3 місце у номінації дослідницька робота здобула Листопад Світлана, учениця 11 класу Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Уманської районної ради.
У творчої роботі «Сім струн душі» ми бачимо оригінальний і новий підхід до розуміння творчості та особистості Т. Г. Шевченка. Ось, що про це каже автор Медуха Олеся: «Збираючи матеріал, я хотіла уникнути їх поглянути на Кобзаря по-новому. Довго думала, що варто писати, врешті-решт вирішила зупинитися на дитинстві, юності та молодості Шевченка, тих фактах, які не висвітлюються і кожен домислює собі сам. Це, зокрема, ті моменти, коли він чумакував із батьком, а також коли йому було вже 26 років і вийшов друком перший “Кобзар”. Вивчаючи Шевченка у школі, я намагалася собі його уявити. Мені не подобається, коли його ставлять ну дуже високо, малюють з ним ікони, ідеалізують його. Я більше уявляю Шевченка як образ тієї людини, до чиєї затишної хати можна зайти і просто поговорити з нею».
Дослідницька робота Світлани Листопад не тільки старанно виконана, але й актуальна: «Шевченко – наш духовний попередник і зробив дуже багато для розуміння національного питання, без його мужності, сили переконань, послідовності ми не мали б нинішньої незалежності. Звертатись до Шевченка потрібно весь час, але головною метою такого звертання має бути прагнення навчитися у нього того, що ми загубили. Вчитись є чому… Головне полягає у розумінні націоналізму, як потужної творчої сили, яка надихає націю на розбудову і закріплення держави» – такі слова ми знаходимо у цій праці.
Підсумовуючи, приведемо слова Сергія Гальченка, заступника директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка: «Такі речі, це незвичне дитяче бачення, обнадіюють, що ми матимемо покоління талановитих вчених, не обов’язково навіть філологів, але обов’язково достойних громадян України».
http://vk.com/album-25423644_190501793
http://vk.com/album-25423644_190501636
http://vk.com/album-25423644_190501354
